Можливості частотно-хвильового імпринтингу в діагностиці патологій шлунка і товстої кишки

◊ Можливості біорезонансного NLS методу в діагностиці раку шлунка і товстої кишки

Метод біорезонансної діагностики (NLS) з використанням апарату Sensitiv Imago останнім часом став активно використовуватися в багатьох лікувальних установах. Найбільш значні результати вдалося отримати при використанні біорезонансного NLS методу як засіб диспансерного спостереження. З недавнього часу метод біорезонансної діагностики став провідним засобом діагностики і спостереження за пацієнтами, дозволяючи отримувати оперативну і повну інформацію про наявність і характер уражень, а також оцінити результати проведеного лікування. До цих захворювань можна віднести виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, доброякісні та злоякісні пухлини шлунка і товстої кишки. Умови роботи медичних установ дозволяють широко застосовувати біорезонансний NLS метод не тільки для діагностики захворювання, але і використовувати його при диспансерному спостереженні, причому при цьому може бути охоплений практично весь контингент пацієнтів, які потребують цього дослідженні. Отже, під увагою фахівців виявляються особи з наявністю змін, які існують приховано і можуть бути верифіковані тільки при використанні NLS методу. До таких пацієнтам, наприклад, відносяться пацієнти з передраковими захворюваннями і змінами слизової оболонки верхнього і нижнього відділу шлунково-кишкового тракту і хворі, у яких на певному етапі вже виникла пухлина існує латентно.

За даними роботи фахівців, які застосовують апарат для біорезонансної NLS-діагностики, заснованих на багатотисячних щорічних дослідженнях, частота виявлення вогнищевих або дифузних змін, властивих хронічного атрофічному гастриту у осіб у віці старше 50 років, коливається в межах 30-40%. Аналіз результатів спектральних досліджень з різних за характером ділянок осередкових змін слизової шлунка свідчить, що серед них з однаковою частотою можуть бути виявлені різні ознаки захворювання, включаючи кишкову метаплазию і дисплазію епітелію. Приблизно в 5% випадків при NLS дослідженні виявляються ознаки виразкової хвороби шлунка, в 7% - поліпи шлунка, в 45% випадків - поліпи товстої кишки. Таким чином, лише виходячи з результатів NLS дослідження, навіть не беручи до уваги інші фактори ризику, значна частина пацієнтів відповідної вікової категорії виявляються в числі осіб, які потребують динамічного спостереження за ознакою можливого виникнення раку шлунка (РК) або товстої кишки (РТК).

За даними канцеррегістра за 1999-2000 рік, захворюваність на рак шлунка і товстої кишки становить 80,9 і 53,1 на 100 000 відповідно, рангові вага в структурі смертності - 47,3% і 19,5%. За результатами роботи лікувально-діагностичного підрозділу, за умови, що близько 70% пацієнтів обстежуються активно, в порядку диспансеризації, частота виявлення даної форми патології може становити 0,4-0,8%. Таким чином, NLS скринінг дозволить виявити РЖ і РТК приблизно у кожного 150-200-го обстежуваного пацієнта.

З урахуванням того, що виникнення клінічних ознак є одним із спонукальних чинників звернення хворого до лікаря і підставою для проведення інструментального обстеження, були оцінені наявність і характер клінічних проявів при зазначених захворюваннях. Як випливає з результатів, серед 720 хворих РЖ та РТК в 42% і 32% випадків відповідно процес протікав безсимптомно або при наявності ознак, відповідних існуючим раніше хронічних захворювань органів травлення. Подібне протягом мало місце в 77% і 92% при I стадії, 56% і 68% при II, 23% і 32% при III і 8% при IV стадії захворювання. Клінічні прояви при раку шлунка мали характер больового або диспепсичного синдрому, властивого поразки верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. При раку товстої кишки могли бути виділені підгрупи з наявністю домінуючих ознак кишкового кровотечі, порушення евакуації або абдомінальних болів. Була певна залежність характеру клінічних проявів від локалізації процесу. Тривалість клінічних проявів більш ніж в 50% випадків не перевищувала 3 місяців, а у 26% хворих РТК захворювання розвивалося гостро, протягом кілька днів. Слід зазначити, що так званий "синдром малих ознак" відповідав пізніх стадіях процесу. І це слід зазначити про дані лабораторного обстеження, зміни в яких мали місце при III і VI стадії.

Аналіз результатів NLS діагностики початкових форм раку шлунка в серії з 104 спостережень свідчив, що в 72% випадків по спектральної схожості з еталоном поразки розцінювалося лікарем як доброякісне і відповідало осередкової гіперплазії слизової, поліпу, ділянці локального запалення, деформації стінки або невеликий виразки. Імовірність виявлення ознак злоякісного переродження встановлених в режимі елімінації, не перевищувала 1%. З 134 випадків I стадії раку товстої кишки в 58% виявлені малігнізованих аденоми. В інших пацієнтів виявлені так звані "малі" форми раку у вигляді поліпа, атрофічного гастриту, атрофічного-гіперпластичного гастриту.

Ендоскопічна верифікація РЖ і РТК, що стосується діагностики II, III і IV стадії захворювання повністю підтвердила результати NLS-дослідження.

У 172 хворих РЖ та РТК виявлені на підставі NLS спостереження з інтервалом не більше одного року. Серед них у 62% спостерігався ранній рак шлунка, у 38% хворих в попередній період спостереження виявлялися ті чи інші ознаки хронічного гастриту в формі осередкової гіперплазії слизової, локального запалення, деформації стінки. Зазначені ділянки при морфологічному дослідженні мали доброякісний характер, і лише протягом останнього року в них розвинувся рак. В інших пацієнтів макроскопічні зміни, відповідні злоякісного ураження (спектральний схожість з еталоном «карцинома шлунку» D <0,425), виникли в відрізок часу між останніми двома дослідженнями. Попередня ендоскопія виявляла у них картину атрофічного гастриту без вогнищевих змін в зоні виникла пухлини. Аналогічні дані NLS мали місце у 38 хворих, у яких протягом року спостереження констатовано виникнення пухлини, що відповідає II і III стадії процесу.

NLS товстої і прямої кишки було проведено за рік до виявлення пухлини 21 хворому з малігнізуватися поліпами, 17 з яких спостерігалися активно в зв'язку з поліпозом. При цьому при первинному дослідженні дане утворення відсутнє. Крім них в цьому ж інтервалі були оглянуті 13 хворих, у яких виявлено передраковий стан (спектральний схожість з еталоном карциноми прямої кишки D> 0,7), малі форми раку. З них у 6 пухлина виникла в зоні ендоскопічної поліпектомія після видалення великої ворсинчатой ​​аденоми. Таким чином, у 34 (27%) хворих з 121, у яких виявлена ​​I стадія захворювання у формі малігнізуватися поліпа або пухлини невеликого розміру, рак товстої кишки виник протягом одного року. У 36 хворих, досліджених з таким же інтервалом часу, виявлена ​​з однаковою частотою II і III стадії процесу. З них 28 пацієнтів були обстежені в порядку диспансерного спостереження, і очевидних клінічних проявів захворювання у них не було. У 8 хворих протягом 3-7 місяців, що передують виявлення пухлини, виникли ознаки наростаючої анемії або прогресуюча затримка стільця. Дані диспансерного обстеження цих хворих з використанням NLS за рік до виявлення раку свідчили про відсутність пухлини.

Як відомо, два найважливіші чинники можуть мати вирішальне значення для результатів діагностики злоякісних захворювань: якість диспансерних і діагностичних заходів та особливості перебігу захворювання, що визначають динаміку його розвитку. З урахуванням можливостей і умов роботи лікувальних установ представлені результати діагностики раку шлунка і товстої кишки в певній частині можуть розглядатися в якості оптимальних. З цього випливає, що навіть якщо б у всіх пацієнтів захворювання було діагностовано активно, при диспансерному обстеженні (а фактично, мова йде про 60%), то і серед них лише в 40% може бути виявлена ​​I стадія процесу. Аналіз причин пізньої діагностики раку шлунка і товстої кишки свідчить, що шляхом вдосконалення організаційно-методичної роботи можна було б уникнути до 40% випадків пізньої діагностики.

Крім того, необхідно звернути увагу на ті особливості перебігу захворювання, які мають істотне, а можливо, і вирішальне значення для результатів виявлення пухлини. Аналіз отриманих даних дозволяє припустити, що пухлина може виникнути протягом короткого відрізка часу, досягаючи розмірів як "малого" раку, так і поширеного ураження. Все це підтверджує уявлення про те, що динаміка пухлинного росту у різних пацієнтів і на різних етапах захворювання може бути різною і носити як безперервний, так і дискретний характер. Тому можливим варіантом розвитку пухлини може бути виникнення "раннього" раку шлунка на тлі існуючих передракових захворювань шлунка з подальшим тривалим періодом існування на початковій стадії, що дозволяє діагностувати його через рік, а можливо, і через більш тривалий відрізок часу. Разом з тим для частини пацієнтів подібний "доброякісний" варіант перебігу не властивий, і внаслідок швидкого зростання пухлини ми просто не встигаємо констатувати початкову стадію процесу. Розвиток раку товстої кишки через стадію доброякісної, а потім малігнізуватися аденоми не є єдино можливим шляхом. Можливий розвиток пухлини de novо, причому і тут допустимо варіант порівняно повільного і швидкого зростання. Таким чином, стає зрозумілим і "випадкове" виявлення пацієнтів з досить великими пухлинами при проведенні диспансеризації і значне число хворих з коротким клінічним анамнезом і пізніми стадіями процесу.

Таким чином, NLS є адекватним методом діагностики виявлення раку шлунка і товстої кишки. Складнощі NLS трактування відносяться в основному до початкових стадіях, і тут частота виявлення залежить, в кінцевому рахунку, від орієнтованості лікарів на необхідність спектральної верифікації будь-яких вогнищевих змін слизової при хронічному гастриті і спостереженні в динаміці за цими пацієнтами при використанні режимів елімінації і NLS аналізу. Представлені результати дозволяють виділити два основні варіанти діагностики захворювання. Перший передбачає "випадкове" виявлення пухлини при проведенні NLS дослідження, клінічні та інші відомі ознаки захворювання відсутні або їх вираженість не є достатньою підставою для самостійного звернення хворого до лікаря. Другий варіант реалізується при розвитку у хворих клінічних проявів, що змушують лікаря проводити їм відповідне обстеження. Результати діагностики раку шлунка і товстої кишки свідчать, що для значної частини хворих на рак шлунка і товстої кишки проблема ранньої діагностики не може бути вирішена не тільки і не стільки внаслідок організаційних причин, але, перш за все, в силу особливостей перебігу та прояви захворювання. Однак реальні можливості вдосконалення своєчасної діагностики захворювання в умовах практичної охорони здоров'я існують і лежать, перш за все, в розширенні кола осіб, досліджуваних за допомогою NLS методу в порядку диспансеризації, а також своєчасному і повноцінному обстеженні пацієнтів з підозрою на наявність цього захворювання.

16 Черв
Що таке біорезонансна терапія?
Біорезонансну терапію називають по-різному: це і біофізична інформаційна
Детальніше
16 Черв
Біорезонансна діагностика застосовується для виявлення та лікування різних захворювань
Біорезонансну терапію було винайдено в Німеччині у 1977 році Францом Мореллом та
Детальніше

Представляємо Вашій увазі SensitivE Audit 550 та SensitivE Audit 555 - новітні розробки нашої компанії.
Детальніше Дізнатися прайс
Sensitiv Imago 535 - модель бізнес-класу, має FDA реєстрацію в США.
Детальніше Дізнатися прайс
Sensitiv Imago 530 - модель бізнес-класу, сертифікована в ЄС.
Детальніше Дізнатися прайс
Sensitiv Imago 520 - модель бізнес-класу, максимальні можливості для діагностування за прийнятною ціною.
Детальніше Дізнатися прайс